Українська мова носить у собі історію нашого народу, всю красу та міць поетичного слова! Чудова мелодія солов'я, могутня пісня лісів і полів, дитячий лепет і мамина колискова – звучить у нашій рідній мові й залишається в пам'яті назавжди. 

 Квітни, рідна мова, звучи зовні та у серці! 

Велична, щедра і прекрасна мова! 

Прозора й чиста, як гірська вода, 

Це України мова барвінкова, 

Така багата й вічно молода! 

Рідна мова, мов гірська вода, 

Рідна мова вічно молода, 

Рідна мова, в серці з ранніх літ 

Гордо лине мова у політ! 

Вона, як ніжна пісня колискова, 

Заходить в серце й думи з ранніх літ,  

Це мова, наче пташка світанкова, 

Що гордо лине у політ!

День української писемності та мови – свято, яке щороку відзначалося в Україні 9 листопада. Для свята обрали день, коли церква вшановувала пам’ять Нестора Літописця.

Однак після того як Православна цеква України та Українська греко-католицька церква у 2023 році перейшли на новий календар, постала необхідність зміни дат.

Зміни до указу президента України від 6 листопада 1997 року №1241/97 Володимир Зеленський вніс 28 липня 2023 року.

Тож відтепер вшанування пам’яті Нестора Літописця, відзначення Дня української писемності та мови, а також написання радіодиктанту національної єдності відбуватиметься в нову дату – 

27 жовтня

Свято було встановлено, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ №1241/97 «Про День української писемності та мови».

За православним календарем – це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця  (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови. Послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

У День української писемності та мови за традицією покладають квіти до пам’ятника Несторові Літописцю. 

Пам'ятник автору літописного зведення «Повість врем’яних літ» Нестору-Літописцю відкритий 10 червня 1988 на розі вулиць Лаврської і Цитадельної, неподалік від Києво-Печерської Лаври.Скульптор - Фрідріх Мкртічевіч Согоян. Архітектор - Н. Кислий.

Також існувала традиція,   коли батьки відводили дітей до школи, а потім йшли до церкви: поставити свічку перед образом Нестора Літописця і помолитися, щоб він допоміг дитині в навчанні.

В цей день відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика – конкурс проводиться за підтримки Міністерства освіти та науки України і Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн із 20 країн світу.  

«Нетиповий українець» … Мабуть, цей вислів більш точно передає сутність мого єства. Все своє життя я прагнув відродити українську свідомість, бив у дзвони вашого сумління, щоб ви порвали пута лжі, здерли полуду меншовартості і самовтіхи, аби наша прадавня нація зі своїм перлинним надбанням не залишилась у замшілій мушлі якимсь екзотичним етносом – в історичному тупику, осторонь магістралі світового розвитку. А наша прекрасна мова – солов’їне слово – витворена славними пращурами, виплекана національними світочами думки та духу, увібрана нами з материнським молоком, не може і не повинна бути ущемленою і зацькованою, спаплюженою і розчавленою нині – в самостійній Українській державі… Існуючи та працюючи заради цього все своє життя я свято вірив: замість того, щоб цілий вік нарікати на темряву, краще засвітити бодай одну свічку – й на світі менше стане темряви…» слова Петра Яцика.

Канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим вкладом у фінансування українознавства на Заході та в Україні Петро Дмитрович Яцик народився 7 липня 1921 року у заможній селянській родині. У 14 років, ставши сиротою, він був не просто господарем у домі, а й батьком молодшим братам і сестрам. У дорослому віці довелось емігрувати за кордон. Ставши видатним бізнесменом, він допомагав багатьом людям. Петро Яцик давав кошти на будівництво українських шкіл та церков у Бразилії. За його фінансової підтримки з’явилося на світ чимало важливих книжок з історії та культури України. Канадський будівельник-землевласник українського походження, з кінця 50-х років почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проєктів української діаспори. Маючи власний бізнес, зароблені гроші він вкладав в освітницьку діяльність та книговидання. Саме Петро Яцик на власний кошт видав повне зібрання творів Михайла Грушевського, котре коштувало йому майже в мільйон доларів.

Петро Яцик – один із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США), Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн. доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.

Завдяки Петру Яцику відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті.

Виїхавши за кордон, Петро Яцик не переставав вболівати за долю своєї Батьківщини. Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Русі М. С. Грушевського англійською мовою), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 млн. доларів.

За багатолітню меценатську діяльність нагороджений «Почесною відзнакою Президента України» (1996), а до свого 80-річчя – орденом князя Ярослава Мудрого.

У 2000 році організував міжнародний конкурс знавців української мови. Вперше він пройшов у селі Моринцях (на батьківщині Тараса Шевченка). Особливістю конкурсу стало те, що грошовими преміями відзначались переможці від І до X місця. Перший преміальний фонд склав 475 тисяч гривень. Міжнародному конкурсу знавців української мови надано його ім’я.

Його вклад у розвиток нашої культури, мови, історії та традицій, створення і становлення українських освітніх закладів та центрів мав неоціненне значення для нашого народу, для утвердження молодої незалежної України у світовому співтоваристві.

Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі (фахівці розрізняють близько 7000 мов) і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження. Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної східнослов'янської підгрупи слов'янських мов. 

Сама назва української мови походить від топоніма «Ук­раїна», який уперше зустрічається в Київському літописі 1187 р. для позначення земель на межі Переяславського князівства й Степу, в якому кочували половці.

Пізніше, у XVI — XVII ст., Україною стали називати Се­реднє та Нижнє Подніпров’я. Мешканці цієї території на­зивалися українцями, а їхня мова — українською або козацькою. Українськими іноді називали й інші землі, де жили українці, — Київщину, Поділля, Покуття, Волинь та деякі інші території.

У XIX — на початку XX ст. назва «Україна» («українці», «українська» мова) поширюється й  узвичаюється. Українська літературна мова, якою ми користуємося сьогодні, є однією зі старописемних мов індоєвропейської сім’ї. Вона успадкувала давньоруську писемність і в ранній період своєї історії продовжувала розвивати традиції літературної мови Київської Русі, скарби усної народної творчості та живого мовлення українського народу. 

Сучасна українська мова налічує, згідно словнику Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов,   які успішно розвиваються. 

Надзвичайну роль у розвитку української культури у боротьбі українців за свої національні права та незалежність відіграло книгодрукування. 

У Львові була надрукована перша українська книжка, і зробив це першодрукар Іван Федоров, або, як його ще називали у Львові, – Федорович. Іван Федоров - першодрукар, діяч слов'янської культури, а також гравер, інженер, ливарник.

В українській мові безліч синонімів
Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

УКРАЇНСЬКА МОВА в 1934 році на конкурсі краси мов у Парижі була визнана, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу, і зайняла друге місце після італійської. В 2012 році занесена у Книгу рекордів Гіннеса, і віднині на ПЕРШОМУ місці, встановивши рекорд за тривалістю музичного телемарафону національної пісні. Лише українські композиції лунали без перерви на рекламу в прямому ефірі 110 годин. Попередній такий рекорд був встановлений Італією в 2010 році у місті Пезаро – 103 години 9 хвилин 26 секунд. УКРАЇНЦІ – співуча нація, яка створила найбільшу кількість народних пісень у світі. Разом нараховано близько 200 тисяч українських народних пісень. Ні одна нація за всю історію не має такої кількості пісень, як створив український народ самостійно. В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України знаходиться 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.

Для українців під час повномасштабної війни питання мови стоїть особливо гостро. Українські захисники роблять все, щоб в Україні можна було вільно розмовляти українською, зберігаючи нашу культурну автентичність. Мова має значення. Це та рушійна сила, яка об’єднала українців і весь світ та веде до перемоги України. За українську мову та право бути господарями на своїй землі гинуть кращі сини та доньки країни. Їх називають "журавлями". Журавель – символ любові до рідної землі, і  одночасно печалі та смутку. Журавлі  символізують душі воїнів — захисників України, що полинули на небо за нашу свободу, за нашу мову, за віру і правду, за націю..

 Слава нашим Героям! Слава Україні!

Чималі українські діаспори в усьому світі сприяють вивченню  української мови в школі в 47 країнах. Всього в світі працює 58 кафедр в 36 країнах світу з вивчення і підготовки фахівців – викладачів української, в тому числі в Австралії, Азербайджані, Бразилії, Китаї, Південній Кореї, Таджикистані. Європейські країни – Великобританія, Франція, Греція, Угорщина, Чехія, Македонія, Фінляндія, Німеччина, Хорватія, Словаччина. Кафедри української мови  існують також в США, Грузії, Киргизії, Туреччини. До речі,  в Стамбульському університеті відкрили спеціальність "Українська мова і література".
Але безумовними лідерами є вузи Чехії, Польщі, Словаччини, Німеччини та США, де навчання фінансується як на державному рівні, так і за рахунок приватних вкладень.
Існують в вузах також волонтерські програми, курси та гуртки з вивчення української мови.
Українську мову і культуру вивчають також в Кембриджі, в Українській студії, а в Шанхайському університеті іноземних мов є курс "Українська мова як іноземна".

                                                                         Тернистий шлях рідної мови

А що ж можемо ми, сучасні українці, зробити для того, щоб наша мова стала більш шанованою і лунала з усіх куточків неньки -України? Насамперед кожен з нас повинен усвідомити те, що він УКРАЇНЕЦЬ Ми повинні підтримувати її і шанувати, впустити до наших сердець. Адже усвідомлення себе як людини здійснюється саме через мову. Людина, байдужа до своєї мови — дикун. Вона шкідлива за своєю суттю тому, що її байдужість до мови пояснюється повним збайдужінням до минулого, сьогодення і майбутнього свого народу. Берегти й шанувати рідну мову, мову свого народу — це моральний обов’язок кожної  людини в суспільстві.

Рідна мова допомагає нам розбудовувати і дбати про Українську державу, а також про її історичну, культурну та духовну спадщину. Для українського народу питання мови є особливо важливим і болючим після століть відвертих імперських спроб привласнити культуру та стерти нашу душу – нашу українську мову – з лиця землі. Це питання набуває все більшої ваги зараз, коли ми переживаємо російську агресію.  

В День української писемності та мови, ми маємо ще одну нагоду наголосити, що рідна мова є не лише засобом спілкування одне з одним, а й ключем до взаєморозуміння. З покоління в покоління ми за її допомогою передаємо духовні цінності. Як писав видатний мовознавець Іван Огієнко: «Рідна мова – найголовніший наріжний камінь існування народу як окремої нації: без окремої мови нема самостійного народу».

Він закликав дбати про серце нашого народу – українську мову – та її розвиток, адже вона є живильною силою українців. Попри численні заборони та перешкоди українська мова продовжує лунати з вуст та сердець нашого народу. 

Щиро подякуймо українським воїнам, які продовжують захищати нас із вами та цінності нашого народу, а також всім людям, хто оберігає та не припиняє дбати про рідну українську мову.

У День української писемності та мови традиційно відбувається 
  радіодиктант національної єдності

Цю акцію започатковано з 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

Радіодиктант-2023 буде незвичайним: де та коли дивитися трансляцію

2023 році радіодиктант національної єдності вперше відбудеться в нову дату – 27 жовтня.

Саме цього дня, згідно зі змінами до указу президента України від 6 листопада 1997 року №1241/97, відтепер відзначатиметься День української писемності та мови.За словами уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя, цьогоріч радіодиктант буде незвичайним.

До заходу зможуть долучитися й українці, які змушені виїхати за кордон, через повномасштабну війну розв’язану росією. По всій території нашої держави організують величезну кількість заходів, присвячених рідній мові.