Тема. Цитата. Оформлення цитат
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Цитата – це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки. У цитаті не можна нічого змінювати (навіть розділових знаків). Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками.
Цитування буває кількох видів:
1 | Цитата може наводитися у
вигляді прямої мови зі
словами автора. | «Лиш праця, – підкреслював
І. Франко, – світ таким, як є,
зробила». |
2 | Цитата може доповнювати авторське речення, бути його складовою частиною. Тоді до неї ставляться такі самі вимоги, як і до непрямої мови. Цитата береться в лапки і починається з малої букви. | Слово для Лесі Українки – це «гострий, безжалісний меч, той, що здійма вражі голови з плеч...» (П. Тичина). |
3 | Віршована цитата та цитата-епіграф, якщо записана у вигляді строфи, в лапки не береться. | Про роль книги в житті людини писали і майстри поетичного слова, наприклад, І. Франко: Книги – морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. |
4 | Вказівку на джерело, яка стоїть безпосередньо після цитати, беремо в дужки і після другої дужки ставимо крапку. | «Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним» (Г. Сковорода). |
5 | Різновидом цитати є епіграф. Епіграф у лапки звичайно не береться. Вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок і крапка після неї не ставиться. | Епіграф до одного з розділів роману Валерія Шевчука «Дім на горі»: |