Тема. Правопис прислівників. Розрізнення прислівників і співзвучних сполук
Пригадайте, які страви ви готували на швидку руку? Зверніть увагу на правопис слова - нашвидкуруч
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
| Розряди прислівників за значенням | |
|---|---|
| Розряд | Приклади |
| 1 )способу дії, міри й ступеня (як? яким способом? скільки? наскільки?): | поволі, трохи, удвічі, дощенту; читати вголос; багато наслухавшись; поділити надвоє; надзвичайно вразливий. |
| 2) місця (де? куди? звідки? кудою?): | внизу, ліворуч, здалеку, навпростець; перебувати поблизу; піднявшись угору; приїхати здалеку; |
| 3) часу (коли? доки? відколи? як довго?): | позавчора, довіку, зранку, щодня; працювати щодня; здавна помічати; пам’ятати довіку; |
| 4) причини (з якої причини? чому?): | спросоння, зопалу, зозла; закричати спросоння; накричати згарячу; |
| 5) мети (з якою метою? навіщо?): | навмисно, наперекір, у гості; зробити наперекір; |
| 6) умови (за якої умови?): | зненацька, випадково, навмання, принагідно, безнадійно, обов’язково; |
Прислівники звичайно стоять при дієсловах.
За походженням прислівники бувають:
а) первинні: де, там, звідти, сюди, коли, тоді, так;
б) відприкметникові: старанно, скажено, якнайвище, зблизька, знову, уповні, по-молодечому;
в) відіменникові: вгорі, вранці, похапцем, спересердя;
г) відчислівникові: подвічі, учетверо, по-перше, по двоє;
д) відзайменникові: зовсім, передусім, настільки, тому.
За будовою прислівники бувають:
а) прості (одна основа): радісно, нескінченно, замолоду, раптом, наприкінці, по-новому;
б) складні (дві основи одним словом): власноручно, босоніж, насамперед, обабіч, нашвидкуруч, віч-на-віч, всього-на-всього;
в) складені (пишуться двома і більше словами): кінець кінцем, одним одно, сам на сам, раз у раз, все одно.
Найбільше прислівників походить від прикметників.
Прислівники від прикметників утворилися трьома способами:
| Правопис прислівників | |
|---|---|
| Спосіб творення | Правило |
| За допомогою суфіксів -о, -е | Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е, повністю зберігають правопис цих прикметників, зокрема й форму вищого та найвищого ступенів порівняння: туманний — туманно, нескінченний — нескінченно, шалений — шалено, нежданий — неждано, коротший — коротше, вищий — вище, важчий — важче, найдорожчий — найдорожче. |
| Злиття прийменника з короткою формою прикметника | Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом: віддавна, завидна, дочиста, насухо, потиху, помаленьку, згарячу. |
| Три прислівники, утворені за допомогою прийменника в, пишуться окремо: в основному, в цілому, в середньому. | |
| Злиття прийменника по з прикметником | Прислівники, утворені злиттям прийменника по з прикметником на -ому, -и, пишуться через дефіс: по-новому, по-сільському, по-батьківському, по-батьківськи, по-німецьки, по-вовчи. Це стосується й прислівників, утворених таким же чином від займенників: по-іншому, по-всякому, по-вашому, по-твоєму. |
| Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. Прислівник відповідає на питання як?: Живемо по-новому. Прийменник з прикметником відповідає на питання по якому?: Машини пішли по новому мосту. І прийменник у цьому словосполученні пов’язується не з прикметником, а з іменником: по мосту. | |
| Правопис прислівників | |
|---|---|
| Спосіб творення | Правило |
| Від застиглих відмінкових форм іменника | Прислівники, утворені від застиглих відмінкових форм іменника, не становлять якихось труднощів у написанні: жаль, кружка, бігцем, пішки, притьма, жартома. |
| Злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається | Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: взимку (немає слова “зимко”), дощенту (немає слова “щент”), восени (немає форми “осени”), навпростець, навколішках, невтямки, спересердя, упереміш, ущерть. |
| Злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається | Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, теж пишуться разом: надворі, нагору, вдень. Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменником, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день. Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет (якийсь двір, подвір’я, якусь гору, якийсь день), а прислівник лише абстрактно вказує на місце (надворі — тобто не в приміщенні), напрямок (нагору — означає, що дія скерована вверх), час (удень — йдеться про пору, коли надворі видно) тощо. Такі ж абстрактні поняття виражають і прислівники звечора, надвечір, пополудні, спідлоба, зроду, зсередини, запанібрата, вголос, вплач, наяву і т. д. Іноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос:
наві́ки
— на віки́, надво́рі — на дворі́, на́бік — на бі́к, на́сміх — на смі́х. Між прийменником і іменником можна вставити означення (на правий бік, на тому дворі́), а між частинами прислівника цього зробити не можна. |
| Прислівникові сполучення | Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлено тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення. Нерідко між їхніми складовими частинами можна вставити означення. Сюди належать такі прислівникові сполучення: без [мого] відома, без ладу, без пуття, без смаку, без угаву, без упину, в гості, в далечі, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до відома, до вподоби, до загину, до ладу, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті, нарешті), до смаку, (але всмак), за дня, з дому (але додому), на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на око, на світанку, на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу), по змозі, по правді, по суті, по черзі, у височінь, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо). |
| Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора. | |
Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
| Правопис прислівників | |
|---|---|
| Спосіб творення | Правило |
| Злиття прийменника з числівником | Прислівники, утворені злиттям прийменника з числівником, пишуться разом: вперше, вп’яте, водно, вдвоє, вчетверо, заодно, натроє, навосьмеро, утрьох, усімох, утричі, поодинці, подвічі, потричі. |
| Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників пишуться через дефіс: по-перше, по-друге, по-третє і т. д.; | |
| Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником пишуться окремо: по одному, по двоє, по троє і т. д. | |
| Примітка. Ці прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з числівником, які пишуться окремо: у перше (в яке?) вікно, у трьох (у скількох?) класах. Прийменник у цих словосполученнях пов’язується не з числівником, а з іменником: у вікно, у класах. | |
| Злиття прийменника з прислівником | Прислівники, утворені злиттям прийменника з прислівником, пишуться разом: відколи, відтепер, відтоді, забагато, назавжди, назавтра (те саме, що й “завтра”), післязавтра, позавчора. |
Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: на коли, на потім, на завтра (в значенні “на завтрашній день”), до завтра, на відмінно. | |
