Для написання власного повідомлення (висловлювання), яке б відповідало логічним, змістовим, композиційним вимогам, треба зрозуміти принципи творення тексту. У висловлюванні, яке ви пишете чи у формі навчального твору на будь-яку літературну тему, чи у формі власного роздуму, чи репортажу, нарису тощо, завжди має бути проблема – соціальна, психологічна й ін. Саму постановку проблеми, її формулювання висловлюєте у тезі, яка є важливим змістовим, композиційним, логічним ланцюгом розвитку думки.
Ви – сучасний студент, а тому в умовах інноваційного навчання вам доводиться все частіше зустрічатися з потребою висловлювати власні міркування на ту чи іншу тему в розрізі навчальної дисципліни. Пам’ятайте, що висловлювання не повинні являти собою відірвані один від одного окремі речення, не підтверджені доказами, прикладами. Адже висловлювання – це насамперед зв’язне письмове чи усне повідомлення, що характеризується змістовою і структурною цілісністю, завершеністю, орієнтацією автора на певного адресата. Отже, текст висловлювання – це змістова єдність вищого порядку, ніж речення, в ній можливе панорамне розгортання думок, більший обсяг інформації. Для того щоб думки набули вигляду зв’язного повідомлення, вони мають бути об’єднані однією темою, яка й формує зміст тексту, визначає його структуру, тобто композицію.
У власному висловленні мають бути такі елементи:
- теза;
- два-три переконливі аргументи;
- приклад із літератури або іншого виду мистецтва;
- приклад з історії чи з особистого досвіду;
- висновок.
Теза – коротко сформульована провідна думка твору, статті, доповіді, правильність якої необхідно довести. У тезі ви презентуєте гіпотезу висловлення проблеми, тож саме теза є відправним пунктом ваших міркувань. Щоб шлях розгортання думки, її аргументації та резюмування був правильним, слід чітко сформулювати тезу, виголосивши таким чином проблему. Найчастіше теза складається з одного речення, у якому актуалізовано окреслено проблему, яку слід розгорнути, прокоментувати, а власну позицію аргументувати вдало дібраним і застосованим доказовим матеріалом.
При написанні власного висловлення важливо чітко розуміти різницю між вступом і тезою
Першою частиною будь-якого тексту, у тому числі й власного висловлення, є вступна. Її називають по-різному: вступ, зачин, теза, експозиція, преамбула.При написанні власного висловлення важливо чітко розуміти різницю між вступом і тезою, оскільки в тексті вступ може бути як тезою, так і «підведенням» до тези, а не самою тезою.Вступом (а не тезою) у власному висловлення можна вважати:- загальні міркування, які показують місце проблеми, яка далі обговорюватиметься в тексті, у колі інших дотичних проблем;
- ліричну замальовку, що готує емоційне тло для подальшого сприйняття міркувань автора, зокрема і його тези, яка буде введена нижче;
- пафосний етюд, який стосується теми, опосередковано вказуючи на позицію, яку автор збирається відстоювати;
- опис якоїсь ситуації, яка спонукала автора до формування певної позиції (тези) щодо обговорюваної проблеми.
Крім наведених, можуть бути й інші варіанти вступу для власного висловлення, однак жоден із них у такому вигляді не дорівнюватиме тезі, адже у цих вступах не стверджується погляд автора власного висловлення на певну тему, проблему чи питання, не заявляється позиція, ідея, яку він збирається доводити.Тезою ж буде чітко заявлена автором власного висловлення позиція стосовно його погляду на проблему, порушену в завданні. Виправданість своєї позиції автор далі намагатиметься довести в тексті.
Для прикладу можна порівняти вступ і тезу до власного висловлення на тему «Як уникнути конфліктів у суспільному житті в умовах, коли кожен має право на свободу волі?» (див. таблицю).
Різниця між вступом і тезою (ілюстрація)
Мовні (метатекстові) засоби для введення тези та зразки їх уживання
Зразок використання мовного (метатекстового) засобу на прикладі теми «Чим треба керуватися, обираючи майбутню професію?»
Я вважаю, що… - Я вважаю, що вибір майбутньої професії варто здійснювати зважаючи на два фактори: по-перше, на те, чи відповідне заняття подобається людині, по-друге, на те, чи зможе ця робота забезпечити нормальне (безбідне) життя.
Я глибоко переконаний, що… -
Я глибоко переконаний, що майбутню професію людині найкраще обирати, зважаючи на свої таланти й уподобання, а не на те, чи зможе ця робота давати значний дохід у майбутньому.
Я, як до речі, і багато хто з моїх друзів, уважаю, що… -
Я, як до речі, і багато хто з моїх друзів, уважаю, що, обираючи те, чим займатися в майбутньому в житті, в першу чергу треба враховувати фінансовий бік питання. Іншими словами, мені здається, що в майбутньому та робота буде найкращою, завдяки якій я зможу забезпечити і себе, і своїх батьків, і свою майбутню сім’ю.
На мою думку, … -
На мою думку, найкраща професійна реалізація людини можлива там, де людина відчуває себе упевненою й гармонійною. Тож, обираючи майбутню професію, варто керуватися принципом «сродності», про який свого часу говорив наш видатний філософ Григорій Савич Сковорода.
На моє глибоке переконання, … -
На моє глибоке переконання, тільки відчуття схильності до певної професійної діяльності має бути визначальним для людини при виборі майбутньої роботи.
Переконаний/а, що… -
Переконаний/а, що щасливе майбутнє людині гарантує лише та робота, якою подобається займатися. Усі інші критерії відбору професійного шляху мені видаються неважливими.
Мені здається, що… -
Мені здається, що на етапі вибору майбутньої професії людина має зважати на те, чи подобається їй робота, і на те, чи є на цьому шляху перспективи фахового, кар’єрного й фінансово-матеріального зростання.
Як на мене, то… - Як на мене, то не людина вибирає професію, а професія – її. Маю на увазі, що найчастіше люди при виборі майбутньої діяльності керуються своїми вподобаннями, уважаючи, що все інше є вторинним.
Важко не погодитися з тим, що… -
Важко не погодитися з тим, що вибір професії є одним із визначальних рішень у житті, яке людині варто прийняти, ураховуючи передусім перспективи своєї особистісної самореалізації.
Цілком справедливим буде твердження, що… - Цілком справедливим буде твердження, що тільки та професія, яка, як кажуть, до душі, може стати улюбленим хобі й підґрунтям для успіху в майбутньому.
Без перебільшення можна стверджувати, що… -
Без перебільшення можна стверджувати, що лише робота за покликанням серця може дати насолоду людині й зробити її щасливою, тож вибирати професію треба лише серцем.
Абсолютно істинним можна вважати твердження (думку, позицію) про те, що… - Абсолютно істинним можна вважати твердження (думку, позицію) про те, що будь-яка професія може стати улюбленою, якщо за якісну роботу людині платитимуть добрі гроші. Отож, найкраще обирати майбутнє заняття з огляду на перспективи досягнення матеріальної стабільності, за якою, урешті, прийде й духовна гармонія.
У народі кажуть, що…, однак я упевнений у тому, що… -
У народі кажуть, що обирати професію треба серцем, однак я упевнений у тому, що серце часто нас «заводить у неволю», тож краще йому не довіряти. Думаю, що при виборі професійного шляху варто керуватися лише «холодним розумом» і йти на ту роботу, де є хоча б якісь перспективи кар’єрного й фінансового зростання.
Багато хто (людей) вважає, що…. Не можу не приєднатися до такого погляду. - У народі кажуть, що обирати професію треба серцем, однак я упевнений у тому, що серце часто нас «заводить у неволю», тож краще йому не довіряти. Думаю, що при виборі професійного шляху варто керуватися лише «холодним розумом» і йти на ту роботу, де є хоча б якісь перспективи кар’єрного й фінансового зростання.
Можливо, багато хто й не погодиться зі мною (моєю позицією, поглядом, твердженням), але я з усією впевненістю хочу заявити, що… - Можливо, багато хто й не погодиться зі мною (моєю позицією, поглядом, твердженням), але я з усією впевненістю хочу заявити, що тільки відчуття «сродності» має визначати, ким людині бути в майбутньому – лікарем чи вчителем, юристом чи механіком, президентом чи вільним філософом.
Уважаю, що не може бути піддана сумніву позиція, згідно з якою…. - Уважаю, що не може бути піддана сумніву позиція, згідно з якою гармонійна професійна самореалізація як складник загальної життєвої самореалізації особистості можлива лише в тій сфері, де людина відчуває себе як риба у воді. Це означає, що обираючи професію варто дослухатися тільки до серця, а не до швидкоплинної моди на певні професії чи до порад сторонніх
Метатекстові мовні засоби є лише «цементом», який склеює зміст власного висловлення. Вони допоможуть оформити думку, однак не здатні її замінити! Тож, уподобавши якийсь універсальний метатекстовий засіб для уведення тези, варто не забувати, що він буде доречним лише в разі, якщо теза наявна, а до того ж зрозуміла й чітка.
Аргумент: довід (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), підтвердження, свідчення, посвідченняУ власному висловленні аргумент – це судження, міркування, докази, доводи, підтвердження, які використовує автор для доведення своєї тези – ідеї, яка була чітко визначена на початку тексту.
Слово аргумент має спільнокореневі слова аргументування й аргументація:- аргументування – це процес надання аргументів, доводів, підтверджень, свідчень, доказів на користь виправданості й істинності погляду на якесь питання чи проблему;
- аргументація – сукупність аргументів, використаних для аргументування.
Інколи слова «аргументування» й «аргументація» вживають як синонімічні, хоча різниця між ними є: аргументування – процес, а аргументація – результат аргументування, виявлений у сукупності аргументів.
Аргументація має бути переконливою і спиратися на такі рівні: логічність доказів та послідовність їх мовної презентації, доречність аргументів, їх життєвість (тобто конкретність, а не абстрактність) та різноманітність. Важливим засобом аргументування є приклади з творів художньої літератури, історичні факти, власний досвід. Однак варто розуміти, що сила цих прикладів не однозначна; більшої уваги у переконанні мають факти з історії чи життя відомих історичних осіб, які є частиною загального історичного досвіду людства. Залучення до засобів аргументації прикладів із художньої літератури збагачує міркування, підсилює авторську позицію і характеризує вас як вдумливого, розумного читача, обізнаного зі світовою літературою як мистецтвом слова.
Як правильно розташовувати аргументи у власному висловленні
1. Аргументи повинні обов’язково знаходитися між тезою й висновком.Відповідно до найчастотніших варіантів структурування змісту власного висловлення, аргументи завжди мають перебувати між тезою й висновком.2. Аргументи повинні обов’язково бути не перед тезою й не разом із нею.Дуже важливо стежити, щоб аргументи знаходилися не перед тезою й не зливалися з нею, а були після неї, оскільки їхня безпосередня функція – посилювати думку, висловлену в тезі. Для того, щоб аргументація не злилася з тезою, треба не забувати, що для аргументів є свої абзаци.3. Аргументи бажано, щоб були перед прикладами, а не після них.
Варіанти розташування аргументів у власному висловленні
Зразки мовних засобів для уведення аргументів у власному висловленні
- Я так вважаю, тому що .....
- Щоб підтвердити свою думку стосовно проблеми такої-то, скажу таке:…
- Чому я так думаю? Тому що....
- Аргументом на користь моєї думки може бути те, що ....
- Довести своє твердження я можу такими аргументами ....
-
На підтвердження виправданості своєї позиції наведу такий, як на мене, переконливий аргумент.
-
Аргументом (доказом), що підтверджує мою правоту в питанні такому-то, є…
-
Доказом виправданості мого погляду на проблему таку-то… може бути таке міркування / можуть бути такі міркування.
-
Підтвердженням можливості / виправданості означеного вище погляду на проблему таку-то, може бути те, що…
-
Висловлена мною вище думка стосовно проблеми такої-то цілком закономірна / справедлива / виправдана / має право на життя / логічна / правильна з огляду на те, що…
-
Стверджуючи позицію, згідно з якою…, хочу навести такий аргумент / доказ / таке міркування.
- Стверджуючи правоту свого погляду на проблему таку-то, хотів би навести низку / кілька аргументів / доказів.
Перше, що переконує мене / нас у тому, що…, – це те, що…. Крім цього, посилює мою / нашу впевненість у тому, що…, те, що…
- Свою позицію, заявлену вище, хотів би аргументувати низкою міркувань.По-перше, якщо… , то… По-друге, коли…, то…
- Які ж аргументи можуть бути запропоновані на користь мого погляду (думки, ідеї) стосовно проблеми такої-то…? Наведу декілька, як мені здається, найпереконливіших міркувань. Передусім зверну увагу… Крім цього, наголошу на тому, що…
Аргументи – це відповіді на такі два питання:- ЧОМУ я (автор висловлення) уважаю, що моя теза (погляд на проблему, ідея) правильна?
- ЧОМУ я (автор висловлення) дотримуюся саме такої позиції стосовно порушеної проблеми, а не якоїсь іншої?
Приклад – це указівка на конкретний вияв чого-небудь, указівка на певну діяльність або поведінку людини, указівки на реальні події, реальних людей, явища, інформація про історичні події, твори мистецтва тощо.
У власному висловленні має бути щонайменше два приклади:- щонайменше один із художньої літератури (або з іншого виду мистецтва: кінематографічного, театрального, музичного, образотворчого та ін.);
- щонайменше один з історії, суспільного або особисто досвіду автора.
При введені прикладу з літератури або іншого виду мистецтва автор власного висловлення має можливість указати:
- автора твору;
- назву твору;
- проблему, яку порушив митець;
- художній образ, через яку цю проблему розкрито;
- навести цитату з твору;
- тощо.
При наданні прикладів будуть доречними будь-які мовні (метатекстові) засоби, які допоможуть показати, що фрагмент тексту є прикладом.
Висновок – це стисле, зрозуміле, повне узагальнення всіх суттєвих позицій, що були заявлені в тезі, аргументах і прикладах.
Висновок як змістово-композиційний елемент власного висловлення треба подавати в кінці тексту, оскільки його метою є узагальнення всього, що було написано в попередніх змістових частинах.
- Отже, можна дійти висновку, що …
- Підсумовуючи, можна зазначити: …
- Таким чином, можна зробити висновок, що …
- Отже, бачимо, що …
- На завершення свого роздуму підсумую: …
Вирази для зв’язку думок:
По-перше, по-друге, …
Повертаючись до думки про…, хочу зазначити, що …
Як я вже стверджував, …
Як уже зазначалося, …
Як можна побачити, …
ОБСЯГ власного висловленняМінімальний обсяг тексту власного висловлення – 100 слівМаксимальний обсяг - можна писати стільки, скільки хочеться, щоб якнайкраще й найповніше окреслити розуміння порушеної в завданні теми / проблеми, дотримуючись вимог щодо композиції власного висловлення.Увага! Визначаючи оптимальний обсяг свого власного висловлення, варто не забувати, що кількість завжди пов’язана з якістю: чим більший текст – тим більше в ньому можна зробити помилок. Тож варто критично оцінювати свою грамотність, не наражаючись на небезпеку створення великого й дуже гарного за змістом власного висловлення (12 балів за змістове оформлення), але абсолютно безграмотного (0 балів за мовленнєве оформлення).
Перегляньте відео.
https://www.youtube.com/watch?v=7mUxDv2Fa4I
https://www.youtube.com/watch?v=9PEx1s2C-0Q
ЗРАЗОК власного висловлення Чому сьогодні толерантність - це яскравий вияв ступеня демократії держави й одна з умов її розвитку? Прочитайте наведений у рамці текст.
Зважаючи на цю інформацію, надайте розгорнуту письмову відповідь на проблемне питання. Чому сьогодні толерантність – це яскравий вияв ступеня демократії держави й одна з умов її розвитку?
Написання власного висловлення
Толерантність у суспільстві, мабуть, є одним з найяскравіших показників рівня культури членів такого суспільства. На моє глибоке переконання, демократія може бути лише в тій країні, де поважають людей, які сповідують іншу релігію та мають відмінні політичні чи будь-які інші погляди й переконання, адже толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку держави.
По-перше, толерантність у суспільстві дає можливість людям бути захищеними від масової дискримінації, релігійного переслідування, залякування, виявів ксенофобії, расизму, фашизму.
Тема етнічної толерантності порушена в багатьох творах світової літератури. Класичний приклад – роман «Хатина дядька Тома» Ґарієт Бічер Стоу. Цей твір розповідає про жахливі умови життя рабів у США на початку 1850-х років. Деспотичний Сайман Легрі прагне зробити з доброго та чуйного Тома жорстокого наглядача, проте той не поступається своїм внутрішнім принципам. Чоловік навіть намагається полегшити життя інших рабів. Авторка твору не лише розповідає про рабство, а й ділиться своїми роздумами про його вплив на людину, ганебні наслідки цієї політики для країни.
По-друге, толерантність – це повага до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки, прийняття і правильне розуміння різноманіття культур нашого світу. Також толерантне ставлення до осіб з інвалідністю допомагає їм долучатися до активного суспільного життя, бути повноправними членами суспільства, що мають рівні права з іншими громадянами країни.
Наприклад, Україна сьогодні стає більш відкритою для всього світу, а це вимагає готовності українського суспільства до сприйняття європейських цінностей. У нашій країні велика кількість людей з особливими потребами. Наразі в багатьох містах зявилися світлофори з дублюванням сигналу звуком, пандуси, написи шрифтом Брайля, що є ознакою створення доступного середовища. Толерантне ставлення до людей з обмеженими можливостями доводить, що комфорт таких особистостей – це не їхня приватна, а наша спільна проблема.
Отже, толерантність – це готовність прийняти інших такими, як вони є. Усі люди мають бути повністю інтегровані в суспільство й стати рівноправними незалежно від раси, статі, національності, релігії або інших особливостей. Усе це свідчить про демократію в країні та її розвиток.
