Тема. Пунктуаційна
норма. Пунктограми у простому реченні.
Тире
між підметом і присудком у простому реченні.
Тема. Пунктуаційна норма. Пунктограми у простому реченні.
Щастя — не знати спокою,
В далі йдучи невідомі.
Щастя — це мир після бою
В отчому домі.
Зустріч опісля розлуки.
Справджені мрії.
Щастя — це милої руки
В тебе на шиї.
Щастя — це вогник чудесний,
Вічне дерзання.
Це — нерозтринькані весни
В пору буяння.
Щастя не слава, не гроші —
Все це минає.
Щастя — це друзі хороші,
Шана людськая.
Там, де трудніше, де важче,
Швидше знайти його вдасться.
Руки твої роботящі —
Ось твоє щастя.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Пунктуаційні норми – правила вживання розділових знаків.
Порушення – відсутність розділового знака або неправильне місце його розташування. В українській мові вживаються одиничні (крапка, двокрапка, три крапки, кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику, знак виноски) та парні (дві коми, два тире, лапки, дужки) розділові знаки (пунктограми). Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття змісту написаного:
крапка ділить текст на речення;
двокрапка відділяє одну частину від другої, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій;
три крапки вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване;
кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення;
крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини;
тире розділяє головні частини речення (якщо вони виражені подібними лексично-граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках;
знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питанн;
знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук;
парні розділові знаки – дві коми, двоє тире, дужки, лапки – виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речення), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання.
У простому неускладненому реченні може ставитися лише тире.
В усній
мові на місці тире робиться вичікувальна пауза, а наступні слова вимовляються
підвищеним тоном.
1. Тире може ставитися на місці пропущеного члена речення,
найчастіше — присудка, якщо цього вимагає інтонація.До правди сповнені любов’ю, до кривди — [сповнені] ненавистю
вщерть. (В. Сосюра.)
2. Тире можна поставити перед будь-яким членом речення, коли його
треба виділити. Це наша молодість мина. Та наша пам’ять—не минає. (С. Йовенко.)
Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
Між групою підмета і групою присудка кома ніколи не ставиться (навіть якщо там чується пауза).
1. Ліси наче світилися наскрізь. (О. Гончар.)
2. Залитий сонцем степ одразу принишк. (О. Гончар.)
3. Чисте морозне повітря немов наливає наснагою все тіло. (О. Донченко.)
4. Ти вся була як щастя птиця з країн казкових, з царства мрій. (В. Сосюра.)
5. А голос у дівчини мов тої скрипки спів. (Леся Українка.)
6. Душа моя переповнена радістю й жалем. (О. Довженко.)
Тире між підметом та іменною частиною іменного складеного присудка на місці пропущеного дієслова-зв’язки у формі теперішнього часу бути (є) ставиться чи не ставиться в таких випадках:
Тире ставимо
| 1 | Якщо підмет та іменна частина складеного присудка виражені іменниками в Н. в | Краса любові – то найвища на землі краса (В. Сосюра). |
| 2 | Коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова. | Вік прожити – не ниву перейти гомінку (А. Малишко). Лиш боротись – значить жить (І. Франко). |
| 3 | Якщо один головний член речення виражений інфінітивом, а другий – іменником у Н. в. | Стояти над своїм життям – це велика честь (Ю. Яновський). Найвище уміння – почати спочатку життя… (Л. Костенко). |
| 4 | Якщо обидва головні члени речення виражені числівниками | Два на п’ять – десять |
| 5 | Якщо перед присудком стоять частки це, то, ось, значить. | Поезія – це завжди неповторність (Л. Костенко). Червоне – то любов, а чорне – то журба (Д. Павличко). |
Тире не ставимо
| 1 | Якщо іменна частина
складеного присудка
виражена займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником | Ніч прекрасна. Море тихе і
спокійне. Небо закрите хмарами. Сірим серпанком заслані поля. Він наш, а ми твої. У списку я перший. |
| 2 | Якщо підмет виражений займенником !!! Якщо на підмет займенник падає логічний наголос, тире ставимо. | Я син свого часу (О. Довженко).
Ти моя молитва, ти моя розпука
вікова (В. Симоненко).
Вона – серце народу, його душа, його крила (Л. Костенко). |
| 3 | Якщо перед присудком, що
має порівняльне значення,
стоять сполучники як, мов, немовби, мовби ніби, наче.
Проте тире ставимо лише
при логічно наголошеному
присудку. | Промені як вії сонячних очей (П. Тичина). Вечірня радість – мов далекі дзвони (М. Рильський). Весна – неначе карусель. |
| 4 | Якщо підмет виражений словами це, то, тире ставимо залежно від логічного наголосу. | Ця дівчина не просто так Маруся. Це – голос наш Це – пісня. Це – душа (Л. Костенко). |
| 5 | Якщо перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не. | Серце не камінь. Молодість – буйність, а старість не радість (Нар. тв.). |
| 6 | Якщо присудок стоїть перед підметом. | Воістину прекрасний світ вночі (Є. Плужник). |
| 7 | Якщо присудок виражений іменником чи займенником у непрямих відмінках. | Я від коріння. Я із первовіку (Б. Олійник). |
*Примітка. В усіх перерахованих випадках, коли формально тире не ставиться, цей розділовий знак може вживатися для інтонаційного та стилістичного виділення присудка за бажанням автора, в усному мовленні на це вказує відповідна інтонація:Брат ворога — не брат є козакові. (Ю. Липа.)
Ми — нація, сузір’я мільйонів, ми — серце воль, ми — буйна кузня сили. (Ю. Липа.)
Молодість, очевидно, — найкраща пора в житті людини.
Враження дитинства — ясновесні! (Д. Білоус.)
Як дівчини серце — весняне сонце. (Народна творчість)
Кожен день — як випускний екзамен. (Є. Гуцало.)
Тире в неповному реченні
Прості речення за наявністю головних і другорядних членів поділяються на повні й неповні.
У повному реченні є всі потрібні для висловлювання думки члени речення, у неповному пропущено один або кілька членів, головних чи другорядних, але їх можна легко відтворити:
- із попередніх речень або його частин: Шабля ранить тіло, а слово – душу (Нар. тв.) – у другій частині складного речення пропущено слово ранить;
- зі змісту самого неповного речення: Сиві мальви при дорогах на Волині (Л. Костенко) – пропущено слово ростуть.
Коли на місці пропуску у вимові робиться пауза, то на письмі ставиться тире: Дерево міцне корінням, а людина – друзями (Нар. тв.).
РОЗРІЗНЯЙТЕ!
Односкладні речення не можна вважати неповними на тій підставі, що в них немає другого головного члена речення. Підмет чи присудок у них не пропущено, він просто не потрібний.
Перегляньте відео.
ЗАВДАННЯ
Завдання 1. Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основи й розставте розділові знаки. 1. У поганого майстра й пилка крива. 2. Життя безумовно добрий учитель який дуже дорого бере за свої уроки (Нар. тв.). 3. Доброта це найбільше досягнення людини найбільш прекрасне та святе (І. Цюпа). 4. Кохати нові землі відкривати (І. Драч). 5. Ми джини в закоркованих пляшках. 6. Марудна справа жити без баталій. 7. Час не наша власність (Л. Костенко). 8. Геній явище ірраціональне і є силою стихійного духу (Є. Маланюк). 9. Творчість завжди мрійна і тривожна (В. Симоненко). 10. Письменник не американська машинка а твори його не полтавські галушки! (М. Хвильовий). 11. Боятися означає визнати над собою владу (З. Ігіна)
Завдання 2. Перепишіть речення й визначте, за яким правилом поставлено (або не поставлено) тире між підметом і присудком. 1. Боротьба за демократичне суспільство — ось сенс життя (І. Франко). 2. Зрадити душу — найнижче рабство (М. Луків). 3. Удосконалюватися — значить мінятися, бути досконалим — означає змінюватися часто (В. Черчілль). 4. Любов — то широке море, що має свій приплив і відплив, свої вири й підводне каміння, свої розбурхані хвилі та свою рівну й чисту поверхню (О. Кобилянська). 5. Пересопницьке Євангеліє — визначна пам’ятка не тільки письма, а й староукраїнської мови (П. Утевська). 6. Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш (Т. Шевченко). 7. Україно! Ти моя молитва, ти моя розпука вікова (В. Симоненко). 8. Ми — нація, сузір’я мільйонів, ми — серце воль, ми — буйна кузня сили (Ю. Липа). 9. З усіх втрат втрата часу найтяжча (Г. Сковорода). 10. Промені як вії сонячних очей (П. Тичина).
Завдання 3. Виконайте інтерактивну вправу.
Завдання 4. Перепишіть речення, поставте, де треба, тире між підметом і присудком, поясніть правила вживання тире між підметом і присудком.
1. Забути () себе дурити. 2. Жити мені без праці () значить не жити! 3. Добро і лихо () світло й темнота. 4. Життя без книги () хата без вікна. 5. Ненависть і любов () неначе крила (3 творів Д. Павличка). 6. Ці квіти () спогади про світлі дні (Б. Олійник). 7. Вік прожити () не ниву пройти гомінливу (А. Малишко). 8. Яке то щастя () свій народ у світлі бачити (Д. Павличко). 9 .1 кожен фініш () це, по суті, старт (Л. Костенко). 10. Була ти () наче золота царівна у зорянім вінку на темних косах (Леся Українка). 11. П’ятдесят () це полудень віку. 12. Він () учень нашого класу. 13. Кохати () нові землі відкривати () нюанси нові і відтінки нові (І. Драч).
Завдання 5. Поставте потрібні розділові знаки між групою підмета і групою присудка. 1. Сміле слово то наші гармати. (П.Грабовський.) 2. Ідеал наш гармонійно розвинена, високоосвічена, культурна, щаслива людина. (І. Цюпа.) 3. Історія це святая святих народу. (О. Довженко.) 4. Хтось давно ще сказав, що спів то мова душі, то голос серця. (Панас Мирний.) 5. Наче кулька в жонглера на вістрі наша куля земна. (І. Муратов.) 6. Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна. (М. Коцюбинський.) 7. Кожному мила своя сторона. (Нар. творчість.) 8. Найбільше добро в кожного народу це його мова. (Панас Мирний.)
Завдання 6. Пригадавши правило написання дієслівних коренів, випишіть слова з пропущеною літерою и.
-бир-, -пир-, -тир- і под. — перед -а-: вибирати
-ри-, -ли- — між приголосними: глитати
Ст..раю, вид..рти, зм..ртвіти, об..рати, заст..лив, пож..раєш, обп..ратися, прокл..ну, тр..вожитися, б..р..жеш.
