Тема.  Вступ. Мовлення  як предмет  стилістики і культури мовлення. Два рівні володіння українською літературною мовою. Мовна стійкість як ключова риса національномовної особистості

КУХЛИК

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші – не мина жодної крамниці.
Попросив він:
– Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
–Что? Чево? Я  нє понімаю.
– Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
– Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
– На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
– У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
і сказав їй мудрий дід:
– Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
                                                         Павло Глазовий

СПОСТЕРЕЖЕННЯ 

Прочитайте діалог і виконайте завдання. 

На рецепції в готелі «Чернігів»: 
— Добрий день, я забронював номер у вашому готелі на дві доби. 
— Здравствуйте. Назовите Вашу фамилию. 
— Андрей Веселовский. 
— Заполните анкету… 

А. Хто більш мовно стійкий — працівник готелю чи клієнт? 
Б. Чи зобов’язаний представник сфери послуг спілкуватися тією мовою, якою послуговується клієнт? 
В. Чи можна, на вашу думку, таку мовну ситуацію вважати проблемною? 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Мовлення – це діяльність, що пов’язана з функціонуванням мови, це спілкування засобами мови. Мова і мовлення нерозривні. Мовлення є сукупністю мовленнєвих дій, кожна з яких має мету, що випливає із загальної цілі спілкування. 

Спілкування – це передавання певної інформації, обмін нею між людьми. Процес спілкування являє собою різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Форми спілкування бувають різні: полілог (групова розмова), діалог (розмова двох людей), монолог (наявність співрозмовника не обов’язкова). 

РІВНІ ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ ЛІТЕРАТУРНОЮ МОВОЮ

Літературна мовна норма — усталені, загальноприйнятні правила, взір­ці вживання мовних засобів у писемній та усній формі спілкування.

Стилістика вивчає мову і мовлення, займається відбором виразних мовних засобів для їх функціонування в мовленні. Одним із критеріїв відбору є правильність, тобто дотримання мовних норм. Отже, стилістика тісно пов’язана з культурою мовлення, і спільним у цих науках є дослідження правильності і нормативності мовлення.

Стилістика мовлення охоплює функціональні стилі мовлення. 

Функціональний стиль – це суспільно усвідомлений внутрішньо цілісний (звідси гармонія стилю) спосіб використання мови, принцип вибору і комбінування мовних засобів, який забезпечує реалізацію функції суб’єктивно-духовного впливу.

Мовна стійкість як ключова риса національномовної особистості

Українська мова протягом останніх трьохсот років зазнавала утисків та обмежень: указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою (1720), указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії (1763), Валуєвський циркуляр (1863), Емський указ (1876), постанови радянської влади про переведення українських шкіл на російську мову навчання та ін. З огляду на це й на відсутність державності на українських землях українці почали втрачати свою мовну стійкість, що загрожує українській мові зникненням. 

Мовна стійкість — намір і поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне й неухильне користування в щоденному спілкуванні певною мовою, незалежно від того, якою мовою послуговується співрозмовник. 

Мовну стійкість живлять чотири головні джерела: 

• національна традиція (історична пам’ять народу); 
• національна свідомість і солідарність; 
• національна культура (духовна та матеріальна); 
• національний мир і співпраця з іншими етносами, які живуть на території відповідного народу. 

Стійкість до вживання української мови називають українськомовною стійкістю. Рівень українськомовної стійкості досить низький порівняно з російськомовною стійкістю в Україні, про що свідчать наукові дослідження: 83 % молодих киян при звертанні до них українською також відповідають українською, але при звертанні до них російською мовою 90 % починають вживати російську.

Мовна стійкість дає людям  змогу формувати середовище, а незалежати від нього.

«Утративши свою мовну стабільність, народ завдяки мовній стійкості може поступово повернути й свою мовну стабільність, навіть зміцнити її. Утративши мовну стабільність і не маючи або не виробивши мовної стійкості, народ може втратити навіть найстабільнішу і найвпливовішу, найпоширенішу у світі мову, про що свідчать долі таких колись поширених світових мов, як давньоєгипетська, шумерська, хетська, що стали мертвими й тепер відомі лише з пам’яток». 

                                                                                         Орест Ткаченко (мовознавець, соціолінгвіст,  поліглот)

Один з ранніх прикладів українськомовної стійкості – у поемі Тараса Шевченка "Сон": 

                         Штовхаюсь я; аж землячок,
                         Спасибі, признався,
                         З циновими ґудзиками:
                         «Де ты здесь узялся?»
                         «З України». — «Так як же ти
                          Й говорить не вмієш
                          По-здешему?» — «Ба ні,— кажу,—
                          Говорить умію.
                          Та не хочу».— «Экой чудак!

                                              Перегляньте відео

ЗАВДАННЯ 

             

Завдання 1. Заповніть таблицю «Стилі української мови».

Завдання 2. Прочитайте тексти й визначте, про яке джерело, що живить мовну стійкість, у кожному з них ідеться. Вкажіть це джерело (письмово).

І. Шведська адміністрація та шведська наука у ХVIII ст. констатували неперспективність шведської мови та прогнозували швидке її зникнення. Пропонували витіснити фінську мову у Фінляндії, замінивши її шведською, а для потреб лінгвістичної науки влаштувати своєрідний музей просто неба, зберігши декілька фінськомовних повітів десь біля Полярного кола, на кордоні з Лапландією. З виданням Е. Ленротом у 1835 р. «Калевали» розпочинається небачений розквіт фінської мови й культури. «Калевала» стала невичерпним джерелом для фінської літератури, образотворчого мистецтва та музики. Її впливу відразу зазнали й інші літератури світу.

ІІ. Після зруйнування Єрусалимського храму (70 р. н. е.) і придушення повстання Бар Кохби (132–135 рр. н. е.) римська влада остаточно вигнала євреїв з їхньої землі, позбавивши національної держави й території. Іврит як розмовна мова існував до V–VІ ст. н. е., після чого в повсякденні цю мову не вживали. Наприкінці ХІХ ст. за прикладом мовознавця Е. бен Єгуди, який перетворив іврит на розмовну мову своєї родини, іврит у побуті почали вживати переселенці в Палестині. Нині в Ізраїлі іврит є мовою понад трьох мільйонів осіб (О. Ткаченко).

ІІІ. Процес відродження чеської мови був досить тривалим — 100–150 років. Після того як чеські землі надовго потрапили до складу Австрійської імперії Габсбургів, згодом Австро-Угорської імперії, чеська мова була обмежена в повсякденному житті, нею користувалося здебільшого сільське населення. Мовою освіти, документації, владного апарату стала німецька мова. Після скасування кріпацтва в останній третині XVIII ст. до міст, що були майже німецькомовними, прибуває сільське чеськомовне населення. Поступово формується інтелігенція й дрібна буржуазія, які мислять чеською мовою. Процес «чехізації» перетворився на рух за культурно-політичну автономію чехів — «Народне відродження», кульмінацією якого стала революція 1848 р. Активне впровадження чеської мови призвело й до політичних ризиків. Чеський та німецький народи відокремилися один від одного на основі мовної ідентифікації. На території Чехословаччини проживало три мільйони німців, для яких поширення чеської мови стало випробуванням. Невдоволення судетських німців, серед інших причин і мовною політикою Праги, використала нацистська Німеччина для анексії Судетів. Чехи відродили свою мову, вивчення якої є обов’язковим для всіх жителів країни й іноземців, котрі претендують на чеське громадянство (За М. Голобродською).

Завдання 3. Прочитайте текст і виконайте тестові завдання.

Бути собою

(1–8) МОВНА ВВІЧЛИВІСТЬ. «Відповідати тією самою мовою, якою до тебе звертаються, — ознака ввічливості», — методично повторювали вчителі в школі. Ми виросли дуже ґречними й спілкуємося з російськомовними колегами, друзями й просто перехожими їхньою мовою. Ніби інакше вони нас не розуміють. А українська — це для особливих випадків: у когось — для дому, ще в когось — для офіційних заходів. Звичайно, якою мовою, де й з ким говорити — особиста справа кожного. Тільки в масштабах країни мовна нестійкість є загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською? Навіть вихованість має межу.

(9–20) ВАЖІЛЬ ПЕРЕМИКАННЯ. Оксану Поліщук з Житомира до свідомого вибору української мови підштовхнув молодший брат. Тоді вона навчалась у восьмому класі й з друзями спілкувалася лише російською. Рідна — залишалася для батьків і вчителів. «Якось почувши, як я розмовляю з подругою, брат заявив: “Ми не українці”. Я запитала, чому він так думає — і п’ятирічна дитина відповіла: “Бо ти й люди на вулиці говорите російською”. Це зачепило за живе», — згадує Оксана. Відтоді, щоразу вживаючи «общєпонятний», дівчина почувалася зрадницею, тож вирішила цього більше не робити. Спочатку було важко, однокласники дивувалися й висміювали. Лунали фрази на кшталт «не прикалывайся», «говори нормально». Але мене підтримали батьки й учителі історії та української мови. Щоправда,до закінчення школи я так і залишилася білою вороною. Але мене це вже не хвилювало, мала інші цінності й пріоритети», — розповідає теперішня випускниця факультету української філології.

(21–32) Публічні люди, відомі всій країні як українськомовні, свого часу теж «перестрибували» з мови на мову. Співачка й письменниця Ірена Карпа часто відвідувала бабусю в Черкасах, хоч і жила з батьками в Яремчому. «Я дуже добре знаю цю ситуацію, коли вдома говориш українською, а виходиш на вулицю й починаєш “штокать”, — каже вона. — Так тривало, аж доки тато не закликав до серйозної розмови. Вивів на балкон і сказав: “А ти можеш і на вулиці говорити українською? Тебе ж усе одно розуміють. Продовжуй бути собою”. Мені це прохання тоді здалося дуже дивним», — згадує лідерка гурту «Qarpa». Спочатку, дотримуючись поради, вона почувалася некомфортно. Але вже під час наступного приїзду говорила лише українською. «Це не створювало жодних проблем. Навпаки, батьки моїх подруг почали ставити мене їм за приклад», — каже Ірена.

(33–41) ВІД СЕБЕ ДО СЕБЕ. Хтось вибирає російську, бо вважає, що це створює кращі перспективи розвитку або робить його крутішим в очах оточення. А хтось — українську. «Коли бачиш жалюгідні приклади мовної мімікрії, це додає впевненості. Логічно в державі, яка називається Україна, потрібно говорити українською», — зазначає Ірена Карпа. Вона радить шукати позитивні приклади й орієнтуватися на них: «Для мене такою є Каша Сальцова, яка українською говорить і пише прекрасні тексти. Кожній черговій фіфі, котра заявляє: “Я не понимаю украинского”, — вона відповідає: “Нічого, вивчиш”». Та й чоловік Ірени, американець, який своєю українською часто епатує російськомовних, доводить: це можливо й важливо.

(42–50) «ПЕРЕЗАВАНТАЖИТИ» КРАЇНУ. «У національній країні двомовність на державному рівні — це завжди небезпечна ситуація через загрозу її розколу. Більшість європейських держав формувалися на базі однієї мови, створеної на її основі культури й усвідомлення населенням спільної історичної пам’яті», — наголошує мовознавець Лариса Масенко. Ці три компоненти обов’язково мають бути, щоб утвердилася сильна національна держава. Оскільки ми отримали русифіковану країну, необхідна мовна політика, яка насамперед захищала б державну мову й сприяла її поширенню. «Основне завдання — за допомогою освіти виховати нові покоління, відійти від двомовності й, зрештою, через одне-два покоління нормалізувати ситуацію», — зауважує професорка.
                                                                                                                                                           За А. Каленською, «Тиждень. UA»
1. Слово ґречними (рядок 3) можна замінити на синонім
А освіченими
Б ввічливими
В упередженими
Г поміркованими
2. Слово ввічливість узято в лапки (рядок 7), щоб
А позначити його як цитату
Б виокремити його інтонаційно
В наголосити на його важливості
Г надати йому іронічного звучання
3. У тексті розповідається про те, що над зміцненням своєї українськомовної стійкості працювали
А Оксана Поліщук і Лариса Масенко
Б Ірена Карпа й Каша Сальцова
В Лариса Масенко й Каша Сальцова
Г Ірена Карпа й Оксана Поліщук
4. Мовна мімікрія (рядок 35) тут означає
А перехід у спілкуванні на російську мову
Б перехід у спілкуванні на українську мову
В приховування свого соціального походження
Г дотримання закону про мови в суспільному житті
5. Заголовком до тексту стали слова
А Ірени Карпи
Б Оксани Поліщук
В Лариси Масенко
Г Анни Каленської
6. Підзаголовок ВАЖІЛЬ ПЕРЕМИКАННЯ (рядок 9)
А розкриває проблему ставлення оточення до людей, які змінили мову спілкування
Б має на меті переконати читача зміцнювати українськомовну стійкість
В наголошує на факторах, що впливають на зміцнення мовної стійкості
Г окреслює мовні труднощі, що виникають у сімейному колі
7. Засобом міжфразового зв’язку останніх двох речень другого абзаца (рядки 17–20) є
А лексичний повтор
Б вставне слово
В сполучник
Г синонім
8. Лариса Масенко вважає, що українськомовній стійкості сприятимуть усі фактори, КРІМ
А виховання нових поколінь за допомогою освіти
Б потужної державної мовної політики
В усвідомлення спільної історичної пам’яті
Г вибору тієї мови, що більш перспективна
9. Про вирішальну роль фактора національної самоідентифікації у виробленні мовної стійкості йдеться в тій частині тексту, що має підзаголовок
А Мовна ввічливість
Б Важіль перемикання
В Від себе до себе
Г «Перезавантажити» країну
10. У тексті НЕМАЄ мікротеми про мовну стійкість
А підлітків і молоді
Б публічних людей
В українських родин
Г політичної верхівки
11. Зневажливий відтінок має слово
А крутішим (рядок 34)
Б жалюгідні (рядок 35)
В фіфі (рядок 38)
Г епатує (рядок 40)
12. Стиль тексту
А науковий
Б розмовний
В публіцистичний
Г офіційно-діловий

Завдання 4. Перегляньте фрагмент інтерв’ю з артисткою Ірмою Вітовською (4 хв 5 с) і виконайте завдання.
Ірма Вітовська. Українська мова зараз стала самозбереженням нації.

А. Про яке джерело, що живить мовну стійкість, розповіла Ірма Вітовська?
Б. Визначте помилки, які допустили учасники телепередачі.
В. Напишіть поради, як зміцнювати українськомовну стійкість у сучасній Україні.

КУЛЬТУРА СЛОВА

А. Запам’ятайте, як правильно наголошувати слова.

ДовІдник, промІжок, ціннИк, томУ, кіломЕтр

Б. Запам’ятайте правильний варіант слововживання.

1. Дайте визначення понять «мова» та «мовлення».

2. Назвіть рівні володіння українською літературною мовою.
3. Що таке мовна стійкість.
4. Назвіть джерела, що живлять мовну стійкість.
5. Українськомовною стійкістю називають ...
6. Наведіть приклади мовної стійкості в художній літературі, українському кіно (сучасних серіалах), телевізійних передачах.
7. Дайте визначення мовного стилю.     
8. Назвіть функціональні мовні стилі.