За значенням іменники поділяються на назви істот (відповідають
на питання хто? – батько, мати, брат, студентка, актор, Микола,
Лисиця, Осел) і назви неістот (відповідають на питання що? – вікно,
ліс, вільха, вівторок, травень, Чернігів).
Іменники можуть бути назвою ряду однорідних предметів (ручка,
лопата, яблуня) або індивідуальною назвою одного предмета (Житомир,
Галина, Рябко, Марс, Україна, Прут). За цією ознакою вони поділяються
на загальні та власні назви.
Конкретні та абстрактні назви
Конкретні іменники – це розряд
слів, які означають предмети та явища навколишньої дійсності, що їх
людина сприймає органами чуттів: робітник, риба, квітка, виделка,
ліфт, озеро, дощ. Предметність розуміється ширше за її побутове
сприйняття: день, тиждень, мітинг, Дунай, Карпати.
Абстрактні
іменники – це слова, що означають абстраговані, узагальнені поняття,
що не сприймаються органами чуттів людини. Це переважно іменники
на позначення властивостей і ознак (врода, гіркота, мужність,
хитрощі, героїзм), психічного стану (ревнощі, гнів, любов, радість), дій і
процесів (боротьба, ходіння, спів, зловживання, від’їзд), назви міри і
ваги (метр, грам, літр, ват), наукових понять (відмінок, композиція,
категорія, буддизм) тощо.
Речовинні іменники – лексико-граматичний розряд слів, що
означають однорідну за своїм складом речовину, яку можна поділити
на частини, котрі підлягають виміру, а не лічбі: корисні копалини,
будівельні матеріали, хімічні елементи (нафта, вугілля, стронцій,
кисень), зернові культури (пшениця, овес), ліки (аспірин, валідол),
харчові продукти (вершки, сир, дріжджі, халва) та ін.
Збірні іменники – це іменники, що позначають сукупність
однакових або подібних предметів, які сприймаються як одне ціле:
дітвора, птаство, геральдика, ластовиння, студентство.
Б. Запам’ятайте правильний варіант слововживання