Тема. Тези
Що таке теза? Це слово має грецьке походження. У перекладі на українську мову «thesis» означає думка, наукове положення.
Тези – це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо.
Значення таких положень у тому, що весь великий, а іноді і громіздкий матеріал дається у вигляді коротких, послідовних формулювань. По суті справи, тези - це невелика і досить ємна наукова стаття, яка є основою для повідомлення, лекції чи доповіді. Зазвичай їх публікують у спеціальних збірниках для конференцій. Невеликий обсяг - це те, чим тези відрізняються від інших видів наукових робіт. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницькі частини.
У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати.
Окремі тези – це розгорнуті висновки.
Розрізняють види тезування:
Вимоги до складання тез
1. Чітке і стисле формулювання думок при збереженні своєрідності форм джерела.
2. Кожне положення має містити одну думку.
3. Складання тез за мікротемами (іноді одна теза може об’єднувати кілька абзаців).
4. Виділення у кожній тезі головного слова, словосполучення.
5. Обов’язкове посилання на джерело викладу у кінці або на початку роботи.
Вимоги до написання тези відрізняються залежно від типу роботи. Наприклад, тезу до наукового дослідження можна викласти в огляді літератури, вступі, або окремому розділі роботи. У виступах на конференціях або доповідях оратор зазвичай висловлює тезу у вступі, а потім доповнює її під час виступу, використовуючи докази та аргументи для підтримки. Загалом, теза виступає як суть та основа всієї роботи й допомагає читачам або слухачам зорієнтуватися в предметі та меті цієї роботи.
Структура тез
Загальна структура тез зазвичай виглядає так:
1. Актуальність теми — чому ця тема важлива.
2. Мета роботи / виступу — що ви досліджуєте або хочете донести.
3. Основні положення — стислий виклад ключових ідей, аргументів, результатів.
4. Висновки — що з усього сказаного випливає, яке значення має ваша думка чи дослідження.
Ця схема може трохи змінюватися залежно від формату. Далі розгляньмо детальніше наукові тези, тези для конференцій, тези до курсових робіт та для доповідей.
Наукові тези
Наукові тези — це коротке викладення основ наукової роботи. Їх часто публікують у збірниках конференцій, академічних журналах або наукових сайтах. Тут важливо дотримуватися офіційного стилю та логічної послідовності:
1. Формулювання чітке, без двозначностей.
2. Відсутні емоційні вирази, художні образи.
3. Може бути вказана методологія дослідження.
4. Часто згадуються автори або джерела (без повного списку літератури).
Приклад: У роботі розглянуто мовні засоби створення іронії в сучасній українській прозі. Основна увага зосереджена на стилістичних прийомах — гіперболі, антитезі, контекстуальній багатозначності. Встановлено, що іронія виконує не лише естетичну, а й критичну функцію. Отримані результати можуть бути корисними у процесі літературознавчого аналізу сучасних художніх текстів.
Тези для конференції
Цей тип тез найпоширеніший серед студентів, аспірантів і викладачів. Їх подають заздалегідь для публікації в матеріалах конференції.
Структура зазвичай така сама, але додаються технічні вимоги:
1. Обсяг: від 1 до 3 сторінок.
2. Мова: офіційна, наукова.
3. Шрифт, інтервали, відступи — згідно з вимогами.
4. Іноді вказують ключові слова або анотацію.
Приклад: Актуальність теми зумовлена потребою вивчення мовної поведінки користувачів соціальних мереж. Метою дослідження є аналіз особливостей вживання сленгу в українському сегменті Instagram. У межах роботи було проаналізовано 500 постів і коментарів. Виявлено, що найбільш поширені сленгові одиниці мають англомовне походження. Дослідження сприяє глибшому розумінню сучасної мовної динаміки.
Тези до курсової роботи
Тези до курсової зазвичай подаються як короткий виклад основних ідей і результатів дослідження. Вони можуть бути частиною вступу, додатку або супроводжувати виступ на захисті. Це не просто уривки з курсової, а стислий переказ найважливішого.
У тезах до курсової роботи слід зазначити:
- тему і мету дослідження;
- короткий опис об’єкта й предмета;
- використані методи (у загальних рисах);
- найголовніші висновки;
- практичну цінність роботи.
Приклад: У курсовій роботі досліджено функціонування фразеологізмів зі словом «серце» в українській мові. Метою було з’ясувати, як емоційно-оцінна лексика формує образність висловів. З’ясовано, що більшість таких фразеологізмів мають позитивну конотацію та пов’язані з темами кохання, співчуття та щирості. Отримані результати можуть бути застосовані в шкільному курсі української мови.
Тези для доповіді
Тези до доповіді — це опорні пункти, на які спирається виступаючий. Їх пишуть не для публікації, а для власної зручності під час публічного виступу. Тому мова може бути менш формальною, а структура — більш вільною:
1. Пишуться у вигляді пунктів або коротких речень.
2. Допомагають не втратити головну думку.
3. Можуть містити питання, приклади, тези з висновками.
4. Часто оформлюються у вигляді маркованого списку або карток.
Приклад тез до усної доповіді:
Вступ: актуальність теми — чому важливо говорити про вплив мови на культуру.
Основна частина: мова як носій традицій, приклади з української історії.
Вплив колоніальної політики на мовну ідентичність.
Сучасний етап: боротьба за мовні права.
Висновок: мова — це не лише засіб спілкування, а й основа національної самосвідомості.
Тези потрібні не лише у науці, а й у повсякденному навчанні, при підготовці виступів, презентацій чи просто для того, щоб краще структурувати думки. Головне — не переповідати все підряд, а виділяти суттєве, логічно викладати та не перевантажувати зайвим.
Що таке тези і як їх писати
Перегляньте відео.
Завдання 1.
Завдання 2. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Доведіть, що текст належить до наукового стилю мовлення.
У практиці роботи з книгою встановлені такі способи фіксації почутого і прочитаного: план, тези, виписки, конспект. Відомо, що запис зберігає частину прочитаного. Він дисциплінує, змушує краще заглибитися в зміст, привчає виділяти основне, сприяє міцнішому засвоєнню, повторенню і закріпленню матеріалу. План є попередньою формою запису прочитаного. Він передує тезам та конспекту – складнішим та змістовнішим формам нотування. Змістовні тези неможливі без попередньо складеного чіткого плану, хоча зміст і обсяг плану та тез можуть відрізнятися. Вдало сформульовані тези включають у себе всі основні питання, які має відбивати план. Ці питання у тезах доповнюють положеннями, що розкривають окремі аспекти мікротем. Отже, тези – це стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту, що вбирають суть висловленого. Якщо план допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези розкривають суть усієї текстової інформації. Розрізняють два види складання тез: відбір авторських тез із тексту; формулювання основних положень статті чи розділу книжки власними словами. Складання тез – важливий засіб підвищення рівня самостійної роботи, розвитку логічного мислення та мовленнєвої культури (З підруч.).
Завдання 3. Записати відмінності тез від інших видів роботи з текстом, використовуючи подані конструкції.
Конспект — стислий … , а тези коротко … . У конспекті відображається у скороченому вигляді … , а тези передають … Тематичні виписки — фрагменти тесту, які … , а тези … . План —це послідовний … , а тези — … .
Завдання 4. Сформулюйте й запишіть основні положення тексту у формі вільних тез.
Завдання 4. Сформулюйте й запишіть основні положення тексту у формі вільних тез.
Чиї ж ми діти?
Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу.
Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні випадки — людський осуд одного з пращурів міг також причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру.
Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.
Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».
Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності, зникають традиції... А все це — наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин! Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти? (За В. Скуратівським; 346 сл.).
Завдання 5. Напишіть тези до теми "Вплив соціальних мереж на сучасну молодь".
КУЛЬТУРА СЛОВА
А. Запам’ятайте, як правильно наголошувати слова.
КрОїти, зубОжіння, здичАвілий, лазнЕвий, лЕщата, надбАння, нАчинка
Б. Запам’ятайте правильний варіант слововживання.
